Заключна публікація в серії замальовок про життя на Чигиринщині відомого черкаського журналіста Миколи Дубового. Дякуємо, за можливість зануритися у ще не далекі, але вже минулі події. Згадати випадки, особливості, а головне людей, які були частиною традиційного буття на Черкащині. Сподіваємося, що пан Микола набереться натхнення і продовжить радувати нас сокровенними спогадами.
Були часи, коли на танці до нашого клубу сходились не лише місцеві, з’їжджались у віддалену Чмирівку і з навколишніх значно більших сіл: Новоселиці, Матвіївки, Суботова. Либонь тому, що в нашій глуші хоч на голові ходи, ніхто тобі нічого не скаже. Або якщо й за барки потягаються кілька лобуряк, до міліції однак справа не дійде - укладуть мирову та й по всьому.
Особливо людно було літньої пори. Ще б пак, адже на канікули приїздили наші ровесники з Києва, Чигирина, Черкас, Комсомольська, того що став Горішніми Плавнями. Тоді і без чужих старенький клуб аж ходором ходив у дні дискотек.
На сцені виблискує світломузика, від децибелів з колонок вуха закладає і шибки дзеленчать, а найзатятіші танцюристи ще й підспівують на всю горлянку найкрутіші хіти радянської естради. Їх ми знали назубок! Головне, щоб на бабіному "Маяку" плівку не зажувало!
- Давайте попросимо Венку – завклуба – нехай сьогодні побільше "Електроклуба" ставить. Я абажаю, як Салтиков співає "Белую ночь!", - вигукує Валька.
- А мені більше нравиться, як Алєгрова співає! - заперечує Тамара.
- Алєгрова?! Та вона з Пугачовою рядом не стоїть!
- О, знайшли, чим восхіщаться! Ви групу "Європа" чули? Ото музон, а не ваша попса! - каже Славік, який навчається в Канівському культпросвітньому училищі і чомусь дивиться на більшість з нас з якоюсь погордою.
- А нам не важно шо, главно, шоб подовше клуб не закривався, - озиваються інші.
- Закриється, підемо на остановку. Пацани з Новоселиці приїдуть з магнітофоном.
-Гуляємо сьогодні до упаду, народ!
Танці танцями, але ж ніде правди діти, іноді вони збігалися з якимись святами.
- Сьогодні Петра і Павла, у мене є шо випить, та нема чим закусить, - це Іван з Полуднівки на мотоциклі до нас заїхав. За мить знаходиться закуска - пара цукерок. А замість чарки - поворотник від мотоцикла. Святкуємо!
Можна ще довго згадувати, як ми запалювали років так 30-35 тому, але принагідно нагадую всім друзям дитинства, з якими тепер "бачимось" здебільшого у Фейсбуці, що 1 червня цього року ми повинні зустрітись біля оцього клубу, щоб так, як колись, і потанцювати, і випити за цю зустріч, але вже не з поворотника, а з справжньої чарки. Готуйтесь!
