Святкуймо своє!
Вже багато років у ніч з 31 жовтня на 1 листопада в Україні відзначають іноземне свято Halloween. Дехто ставиться до його святкування вкрай негативно, зазначаючи що це «чуже», запозичене свято. Проте наші предки мали свій аналог Дня всіх святих, який мав назву Велесова ніч (на честь одного з язичницьких божеств). Святкувалась Велесова ніч так само із 31 жовтня на 1 листопада, коли душі усіх померлих спускались на землю.
Розповідають співробітники Черкаського художнього музею.
Велес – це дохристиянський, язичницький бог. Його вважали богом мистецтва, музики, поезії, краси, таланту, щастя та любові, покровителем усіх творчих людей та ясновидців. Вірили, що саме він відповідальний за розквіт людської душі. Також Велеса вважали богом достатку, опікуном усього живого, покровителем худоби. Вірили, що саме він навчив людей співіснувати з природою.
Наші предки ставились з повагою до традицій та обрядів на Велесову ніч. До свята готувались завчасно. Прибирали оселю, милися. Ближче до вечора запалювали багаття та, для очищення душі і тіла, стрибали через нього, ходили по розпеченому вугіллі.
У ніч на 1 листопада було заведено згадувати хороші речі про своїх померлих родичів, ставити свічку, аби їхні душі знайшли дорогу до вашого дому. Також на вулиці чи на підвіконні залишали частування для «потойбічних гостей». У вечір влаштовували мовчазну вечерю: накривали стіл для себе і для померлих родичів, яких би хотіли запросити до трапези, а під час вечері згадували про них.
Також наші предки вірили, що у цю ніч можна отримати питання на найскладніші відповіді. Для цього треба було на ім’я назвати померлого родича та звернутись до нього про пораду.
Доволі популярним був обряд на достаток. Потрібно було зібрати увесь дріб’язок в гаманці та роздати бідним. Однак не можна було давати у борг гроші, вважалось, що таким чином можна винести достаток з дому на весь наступний рік.
Люди вірили, що їхні бажання у цю ніч можуть здійснитись, якщо їх записати на папірці та покласти під подушку перед сном.
Для захисту дому від нечистої сили на ґанку та біля дверей залишали горобину, а під поріг сипали сіль.
Були також і прикмети, пов’язані з цим містичним святом. Зазвичай побачити мертвого родича у сні мало негативний характер та вважалось поганою прикметою, але тільки не у цей день. На Велесову ніч навпаки – дуже добрий знак.
Дуже поганою прикметою вважалось, якщо незнайомець у цей вечір постукає у двері. Це означало, що хтось із мешканців будинку помре протягом наступного року.
У цей день більше боялись чорної собаки, ніж чорної кішки. Запримітити її біля дому означало, що скоро з’явиться ворог, який буде псувати життя родині. Побачити білу собаку біля будинку, навпаки, означало, що у родини буде новий товариш.
Більш звична для нас сучасна назва свята Halloween прижилась від англійського свята. Перекладається як «ніч усіх святих», насправді – це «ніч усіх мертвих» – таких змін назва зазнала в християнські часи. Це зумовлено тим, що язичники не боялись смерті і зустрічали її спокійно, у християнських традиціях свято на честь мерців сприймалось з острахом, а спілкування з потойбічним світом засуджували. Тому з часом традиції та назва видозмінились.
У будь-якому разі, не зважаючи на те, як у різних релігіях ставляться до цього дня – немає нічого поганого у тому, щоб прикрасити домівку дарами осені, зібратися родиною та згадати своїх предків.
