Заробітчанський досвід переріс у власний бізнес: як вирощують полуниці на Волині
Тут для полуниці ідеальні грунти

Село Хорохорин на Волині не так давно отримало ще одну, щоправда, неофіційну, назву – Полуничне. Усе тому, що з 250 дворів 200 займаються вирощуванням полуниці. І народився цей бізнес, як не дивно, з заробітчанства.

Дізнатися про їхній досвід ТРК «Ільдані» вдалося, взявши участь у престурі, організованому Харківським пресклубом.

На початку 2000-х, коли розпалися колгоспи, а нові господарства ще не зіпнулися на ноги міцно, багато хто з волинян шукав роботи і заробітків за кордоном. Бо ж ось вона, Польща, геть під боком. І збір полуниці був одним з найпопулярніших видів заробітчанства. Звідти і привезли перші кущики сортової полуниці, «у кишені», жартують місцеві мешканці. А за три-чотири роки засаджені полуницею площі виросли до гектара мало не в кожному приватному господарстві. Є й такі господарі, що засаджують солодкою ягодою 3-4 гектари.
– Грунти тут для полуниці просто ідеальні. Ми пробували садки вирощувати, та не вийшло. Можливо, сорти вибрали нерайоновані і дерева просто померзли, – каже Анатолій Мельничук, староста села Хорохорин.
Починали з сорту Мармелада, потім поляки (не повірите, але реально через років  4-5 вони вже були тут з пропозиціями співпраці) запропонували вирощували на цих землях сорт Зенга Зенгана, який найкраще підходить для заморозки. А віднедавна жителі села віддають перевагу Румбі: смакові якості високі, транспортабельність хороша, а урожайність сягає до кілограма з куща. 

Щоправда, треба докласти зусиль. Надія Червінська, що займається полуницею вже років з 20, зізнається, що і крапельний полив обладнала, і пшеницю вирощує для того, аби була хороша солома замульчувати грядки з полуницею. Хто немає поливу – дуже залежний від дощу, а відтак і врожайність може впасти в рази. Треба і конкуренцію неабияку витримувати, і ринки збуту шукати – роботи вистачає.
А ще – з користю використати грядки, коли сезон полуниць минає. Винахідливі хорохоринці і тут знайшли рішення: на початку липня висівають пекінську капусту. Якраз до жовтня вона визріває – і от є другий врожай на тих же площах. Проте з капустою, окрім перерахованого є ще й інший клопіт: треба мати місця для зберігання. Її вигідно продавати з січня до березня, але до того часу вона потребує приміщень зі сталою температурою і вологістю, аби не втрачала своїх товарних якостей.

Ось така формула успіху: польський досвід плюс підходяща земля плюс роботящі руки волинян. Вони, щоправда, скромно кажуть: «Бог допоміг»…

Галерея

Залишити коментар


Щоб залишити коментар потрібно авторизуватися .