Нариси про життя відомого черкаського журналіста Миколи Дубового
Повертаюсь з братами після тихого полювання. Грибів назбирали, перепочинемо на батьківському подвір'ї – і на Черкаси. Біля занедбаної споруди найстарший, Василь, посміхаючись, каже:
– Два директори клубу йдуть!
Одразу не второпаю:
– Хто?
І тут згадую: він був завклубом перед службою в армії, і я так само, тільки з різницею в 20 років!
«Чигиринский районный отдел культуры. Принят в должности заведующего сельским клубом с. Чмеревки 7.09.1987 г.» – це мій найперший запис у трудовій.
17-річним я став неостанньою людиною на селі! :) А підлеглою була техпрацівниця, тітка Катерина. Окрім нести культуру в маси, нам з нею за наказом згори доводилось займатись заготівлею картоплі для райлікарні і курячих яєць, які збирали по дворах і платили людям по 90 копійок за десяток!:))
Пізньої осінньої ночі злодії зламали двері клубу і винесли найцінніше: магнітофон, колонки, світломузичне обладнання. Правоохоронці й досі те добро шукають, але мені тоді було не до сміху. Втім, ситуацію розрядила баба Дмитриха. З лантухом за плечима, у якому несла яблука, старенька зупинилась біля натовпу цікавих односельців:
– Коля, а шо ж воно вкрало? – питає.
Серед іншого називаю магнітофон.
– Мафон? – перепитує Дмитриха. – А я, к прімеру, його на дорозі знайшла б, то не взяла б. І кому він треба?
Незабаром я цілий місяць навчався на обласних курсах підвищення кваліфікаціі. Повернувся звідти розумний – далі нікуди!:)) І на Новий, 1988-ий рік ми з молодими талантами дали грандіозний концерт! На диво, більшість друзів швидко погодились стати артистами. А мені дісталось бути і сценаристом, і режисером, і актором, і співаком. І святкову афішу розписувати гуашшю – також. Гуртом ми притягли з лісу чималу ялинку, яку під покровом ночі спиляли, аби ніхто не бачив. Одне слово, свято вдалося. У клубі був аншлаг! :))
Потім ще були концерти, вечори танців під радіолу, яку я приніс з дому, поки не купили новий «мафон». А в червні 88-го служіння культурі довелося змінити на службу в арміі.
...Такий вигляд тепер має той самий клуб, де почалася моя трудова біографія. Вдячний Юрію Ключнику за те, що надіслав цю фотку. Відтак з'явилась нова розповідь.
