Авторська колонка Миколи Дубового - Випуск 2 "Свіжина"
P.S. Веганам, тим, хто постує або дуже вразливий, ліпше не читати.

Про свіжину.

Так вже було у нас заведено, що під новорічно- різдвяні свята кололи кабанчика. Це цілий ритуал! Колій приходив удосвіта, легенько підснідував і йшов з батьком до хліва. У дитинстві мені завжди було лячно не те що дивитись, а й чути, як усе відбувається, бо страшенно жалів пацю і виходив з хати вже коли гула на весь двір паяльна лампа.
- Ну шо, Миколко, сало будеш давить?- питає Нестерович- колій і наш близький родич, батьків племінник. Він і батько аж упріли, поки обсмалили тушу. 

-Буду! - киваю головою.
Кабанчика вкривають старими куфайками і я щосили товчусь по ньому, щоб сало м'яке було!

Відтак свіжину починають розбирати. То теж ціла наука, що за чим відділити, знає тільки колій! Тут і жінкам вже є робота. Мама береться готувати обід , а тітки мають швиденько розібрати нутрощі, бо ввечері вже треба і ковбаси, і кров'янку начинити, і на шкварки понарізати, і стратегічний продукт- сало- засолити.

Нарешті колій управився зі своєю справою, обід теж готовий. Суп з реберцями, смажене м'ясо, домашній хліб, огірки- помідори з діжки, щойно натертий хрін, та такий гострий, аж у носі крутить і, звісно ж, самогонка -а як без неї?! 
- Давайте, люди добрі, за те, щоб було здоров'я усе спожить і на той год дожить!- виголошує тост батько. - Спасибі, Гриша, шо послухав і прийшов! 
Нестерович, скажу вам, був не лише колієм вправним, легше згадати, що він не вмів робити. І вже у кого в кого, а в нього на воротях табличка з написом "Двір зразкового порядку" красувалась недаремно.

... Колій із чесно заробленою своєю пайкою давно пішов, а мама з тіткою Ганною ще допізна морочаться, щоб назавтра були готові до запікання- тушкування згадані ковбаса, кров'янка та шкварки. Зморені, однак жартують. Мама згадує, як у її селі одна молодиця хвалилась кумі, що натопила з кабана сім відер смальцю, а коли та не йняла віри, виправдовувалась:
- Ой, кума, тіко й того, шо багато, а він же...пісний!
Відтоді до неї і приклеїлось прізвисько Піснийсмалець.

До чого я все це? Та, певно, до того, що нині такого м'са і сала, як колись, зовсім мало. На ринку лежить суцільно вирощене на продаж за допомогою якихось препаратів. Іноді береш сало, продавчиня божиться, що добрезне, а воно таке, що й зуби не витягнеш. Не інакше, з якогось кнура! Отож, може, будете продавати справжнє, а не штучне- дайте знать!:)

Теги:

Залишити коментар


Щоб залишити коментар потрібно авторизуватися .